5 грудня Україна відзначає Міжнародний день волонтера – день людей, які власними руками тримають тил, підтримують військо, допомагають цивільним
і доводять: сила країни – у небайдужості. Волонтерський рух став одним із найпотужніших символів нашого спротиву та стійкості. І за кожним гуманітарним вантажем, кожною зібраною гривнею, кожною посилкою на фронт стоїть конкретна людина – з її історією, вибором і щоденною самовіддачею.
Сьогодні ми говоримо з волонтеркою, Бережною Антоніною, чия діяльність почалася ще до повномасштабного вторгнення й триває без перерви вже багато років. Вона співпрацює з БФ «НЕЙМОВІРНІ ЛЮДИ» та є офіційною волонтеркою ГО «Центр «Натхнення», допомагаючи військовим на різних напрямках, підтримуючи внутрішньо переміщених осіб, родини військових та всіх, хто потребує допомоги. Її шлях – це приклад наполегливості, прозорості та відданості, а її досвід показує, з якими викликами стикається волонтер сьогодні та чому кожна маленька дія може врятувати життя.
«Поспілкувавшись з Антоніною одразу розумієш, що вона на своєму місці. Своєю енергією та наполегливістю вона надихає і ти починаєш вірити у людей, у самого з’являється мотивація щось робити. Ти віриш, що з такими людьми у нас є майбутнє» – зазначає колега.
У цьому інтерв’ю ми поговоримо про те, як починався волонтерський шлях, що тримає та мотивує в найскладніші часи, як довіра впливає на роботу, чому прозорість є ключем до успіху та що може зробити кожен, хто хоче долучитися до волонтерства. Нашою метою є не лише показати особисту історію, але й надихнути тих, хто вагається, зробити свій перший крок.
1. Як почалася ваша волонтерська діяльність?
- Моя волонтерська діяльність розпочалася у 2018 році, коли я навчалася в Херсонському Державному Аграрно-Економічному університеті. На той час це був вже період ООС (Операції об’єднаних сил). У моїй групі тоді було кілька військовослужбовців, і саме спілкування з ними стало для мене поштовхом. Я дізнавалася про їхні потреби, бачила, з якими труднощами вони стикаються, і поступово долучилася до допомоги. Це змінило моє життя і так я стала частиною волонтерського руху.
2. Які саме напрямки волонтерства Ви підтримуєте зараз і чому обрали саме їх?
- Ми підтримуємо всі ключові напрямки допомоги – на Сумському, Донецькому, Херсонському, Харківському, Дніпровському напрямках та інших ділянках фронту. Я не обирала якийсь один напрям, адже потреби військових різні й постійно змінюються, тому важливо реагувати скрізь, де допомога потрібна найбільше.
3.Як Ви проходили підготовку чи навчання перед тим, як долучитися до волонтерської роботи?
- Я не проходила спеціальних курсів чи підготовки – ні на початку, ні зараз. У волонтерстві для мене найважливішими є чесність, прозорість і відкритість. Саме ці принципи, а не формальне навчання, стали основою моєї роботи і тим, що допомагає мені залишатися корисною.
4. З якими найпоширенішими потребами до Вас звертаються військові?
- Це дуже різні запити. Раніше, до повномасштабного вторгнення, це були в основному смаколики, засоби гігієни та ліки. Але з 2022 року запити зросли кардинально. До цього всього додались автівки, екофлоу, пристрої для відстеження ворожих дронів, самі ж дрони, і все це вимагає великих коштів. Важливим також залишаються турнікети, маскувальні сітки, ліки, окопні свічки, теплі речі, грілки. Це дуже витратний матеріал. Треба постійно!
5. З якими труднощами Ви зіштовхуєтесь під час волонтерства і що допомагає Вам їх долати?
- Найбільші труднощі у волонтерстві сьогодні пов’язані з довірою та фінансуванням. Чим довше триває війна, тим менше люди можуть донатити, і це природно. Водночас постійні корупційні скандали та випадки недоброчесності серед окремих «волонтерів» лише підсилюють недовіру суспільства. Люди втомлюються, розчаровуються й інколи бояться допомагати, бо не впевнені, що їхні кошти справді підуть за призначенням. У такому разі, хочу зазначити, що треба шукати тих, кому ви довіряєте, навіть, можливо, зв’язатись напряму з військовими. Зараз існує багато варіантів.
Так само складно знайти партнерів, особливо закордонних, коли йдеться про дороговартісні речі – автомобілі, обладнання чи іншу техніку. Іноземні організації обережно співпрацюють через загальну проблему непрозорості в країні.
Те, що допомагає долати ці труднощі, – це абсолютна прозорість у нашій роботі. Ми звітуємо за кожну гривню, кожну покупку і кожну передану посилку. Лише так можна зберегти довіру тих, хто продовжує підтримувати нас, і довести, що волонтерство – це про відповідальність і чесність.
6.Чи були випадки, коли ваша допомога кардинально змінила чиєсь життя? Можете поділитися такою історією?
- За час мого волонтерства було багато моментів, коли допомога, здавалося б, зовсім невелика, але рятувала життя. Найяскравіше це відчувається, коли хлопці телефонують і кажуть: «Твій турнікет врятував мені життя» – і ти розумієш, що вся робота недаремна. Для мене це цінніше за будь-які нагороди чи відзнаки.
Насправді не має значення, що саме ти передаєш – турнікет, таблетки для очищення води, дорогі ліки чи навіть автомобіль. Якщо хоч одна річ, до якої ти був причетний, допомогла комусь вижити, – це й є найважливіший результат волонтерства. Саме такі моменти показують, що кожен внесок може стати вирішальним.
7. Яких ресурсів або підтримки, на Ваш погляд, найбільше не вистачає волонтерським ініціативам сьогодні?
- Гадаю, згуртованості людей не вистачає. Адже ми і є рушійна сила.
8.Які зміни у суспільстві Ви помічаєте завдяки волонтерським проєктам, у яких берете участь?
- Що стосується змін у суспільстві, завдяки волонтерським проєктам я не бачу кардинальних зрушень, але помічаю важливу тенденцію: якщо людей заохочувати і мотивувати, вони готові діяти, а без цього часто стають байдужими і зосереджуються лише на власному житті, не помічаючи проблем інших.
Наш керівник намагається залучити всіх: людей з різних країн, партнерів із Польщі, США, Нідерландів та інших, щоб підтримувати і військових, і внутрішньо переміщених осіб, і сім’ї зі складними життєвими ситуаціями. Багато залежить від лідера організації. Там, де я працюю, я бачу, що люди не здаються, вони будуть іти до кінця і до перемоги. І я вірю, що така організація, як ГО «Центр «Натхнення», продовжуватиме працювати в посиленому режимі навіть після завершення війни.
9.Чи співпрацюєте Ви з іншими організаціями або ініціативами? Як виглядає така взаємодія?
- Ми активно співпрацюємо з багатьма міжнародними організаціями з Польщі, США та інших країн, які підтримують нас в Україні – як цивільних, так і військових. Що стосується моєї ролі, я приймаю цю допомогу, формую посилки відповідно до потреб та запитів і направляю їх тим, кому вони необхідні. Я на зв’язку з військовими 24/7.
10.Яку пораду Ви могли б дати тим, хто хоче долучитися до волонтерства, але не знає, з чого почати?
- Якщо ви хочете стати волонтером, спершу визначте, яким саме напрямом хочете займатися, бо їх, насправді багато. Якщо мова йде про благодійний фонд, важливо розпочати з вивчення того, як він працює, шукати партнерів для розвитку та обирати свій напрямок: чи це буде допомога на фронті, чи реабілітація, чи підтримка родин загиблих. Сьогодні існує багато сфер, де потрібні кваліфіковані працівники, тож кожен внесок важливий.
Ви можете почати з маленьких дій – окопні свічки, смаколики, особливо малюнки дітей – мають мати велике значення для наших захисників. Вони завжди радіють листам та малюнкам, вони читають слова підтримки і це їх мотивує. У них вірять, їм допомагають. Вони розуміють, чому вони там і за що вони борються. І ще також важливо цікавитись проблемами тих, кому ви налаштовані допомогти, потрібна постійна комунікація. Ви можете звертатись до волонтерів або безпосередньо до тих, кому хочете допомагати.
Головне – просто братися до справи і робити, не зважаючи на тих, хто критикує або знецінює твої старання через власну бездіяльність. Ті, кому ми допомагаємо – важливі. Наші захисники, зокрема ті, хто отримав поранення чи інвалідність, потребують уваги, поваги та підтримки і потребуватимуть її і надалі. Всі благодійні фонди, волонтерські організації, громадські організації сьогодні формують базу, яка буде потрібна і в майбутньому. Важливо зрозуміти, що немає якогось дедлайну і не буде. Це повинно стати певною такою звичкою, об’єднуватись і допомагати один одному у важкі часи.
Ця розмова була надихаючою і ще раз нагадала: кожен може долучитися. Не важливо, великий проєкт чи маленький вчинок – головне діяти і допомагати щиро. Дякуємо Антоніні за її приклад, відданість та енергію, які мотивують нас робити більше для нашої країни.
Ми дякуємо усім волонтерам і бажаємо їм щоб кожна дія приносила радість і впевненість, що ви змінюєте світ на краще. Нових партнерів та ресурсів, які допоможуть реалізовувати важливі ініціативи.
Пам’ятаймо: сила країни – у єдності та небайдужості. Допомагайте, підтримуйте, надсилайте посилки чи просто слово підтримки – кожна дія має значення.
Автор: Ольга Бєляєва, інспектор сектору культури, молоді та спорту Управління гуманітарної політики Новотроїцької селищної ради.